Нет страшнее животного, чем человек...(с.)
Вже пройшов рік, як помер Микита..... Чесно кажучи дуже сумую, я тіки зара вшарила, що треба було цінувати кожну хвилинку спілкування з ним на таборі. Його друзі, знайомі та взвгвлі вся станиця говорить про нього, як про живого. Про те , що його вже нема, згадують лише тоді, коли заходять до нього в дім..... Блін, не віриться була людина і вже нема...А він був дісно людиною з великої букви Л.
Я вірю, що його душа зараз літає з тими ангеликами, що зверху, поіншому не може бути......
Головними залишаються спогади, бо коли є спогади, то слова вже не потрібні.......
Я вірю, що його душа зараз літає з тими ангеликами, що зверху, поіншому не може бути......
Головними залишаються спогади, бо коли є спогади, то слова вже не потрібні.......