Страшенно хочется,хоч щось змінити.Але потім лапаєш себе на думці...Навіщо????
Я дуже сподівалася на якийсь демографічний вибух,але вийшло все навпаки . Не так сталося,як гадалося.
Розриваюся між двома світами і двома людьми. Злі язики наговорюють,та ,що мені до них,я лише живу і виживаю у цьому світі.Часто намагаюся сказати ,закричати,але мене всеодно ніхто не чує...
Одна людина колись сказала,правда не пам'ятаю хто: "Люди не замечают как плачет та,которая идет по жизни смеясь...."
І нажаль це дісно правда,насиш все життя посмішку,як стюардесса. Літак розбивається,а вона посміхається і каже:"Дорогі пасажири,залишайтесь на місцях все під контролем,приємного перельоту..."
Тому, що так легше жити,менше питань і відповідей на них.
Блін ,а так хотілося,щоб усе було по інакшому....
і ЧОМУ В САМИЙ ВІДПОВІДАЛЬНИЙ МОМЕНТМЕНЕ ДЕХТО ПОКИНУВ.................
А може так мало статись????